Основні види робіт на пам’ятках архітектури і сфера їх застосування

Зазвичай розрізняють три види робіт, які повинні провадитсь на пам’ятках : реставрація, консервація і ремонт.

На практиці таке формальне розмежування має суттєві відмінності. Для трьох названих категорій прийняті дещо різний порядок розгляду і склад проектної документації. В той же час це розділення досить приблизне і не претендує на детальне розмежування нескінченно різноманітних випадків практики. Віднесення до тієї або іншої категорії робиться за переважаючим характером робіт.

Для усіх видів робіт закон встановлює деякі загальні вимоги. Вони можуть виконуватися тільки з відома державних органів охорони пам’яток та під їх контролем. Контроль не обмежується узгодженням необхідної проектної документації, але здійснюється протягом всіх робіт. Реставрація, консервація і ремонт пам’яток повинні проводитися також під спостереженням фахівців-реставраторів.

Вирішення питання про проведення тих або інших робіт на пам’ятці неможливе без попереднього його вивчення. Глибина і обсяги дослідження можуть бути при цьому різні і залежать від мети і характеру передбачуваних робіт, від того, наскільки при їх проведенні може заторкуватись основна структура пам’ятника. Дослідження, як правило, не завершується попередньою фазою, але триває на усій стадії ведення робіт, оскільки тільки по ходу їх здійснення відбувається якнайповніше розкриття пам’ятки.

Подробнее

Основи сучасних понять «пам’ятка архітектури» і «реставрація»

Як видно з попереднього викладу, зміст понять «Пам’ятка архітектури» і «реставрація» мінявся в часі. Поняття ці, виникнувши порівняно пізно, трактувалися по різному залежно від філософських, художніх і інших уявлень кожного окремого періоду. При цьому вони мали тенденцію ставати складнішими, збагачуватися за рахунок все більш багатостороннього врахування зв’язків, що виникають між архітектурним твором минулого і світом людини нового часу.

В різних європейських країнах для позначення того, що ми називаємо пам’яткою архітектури, застосовуються терміни «пам’ятка», «історична пам’ятка», «архітектурна пам’ятка». У Російській імперії в минулому використовувався термін «пам’ятники старовини і мистецтва», а нині поняття «Пам’ятки архітектури» включене в загальніше поняття «Пам’ятки історії і культури», або, ще ширше, «культурної спадщини». Ці терміни відбивають двояку цінність споруд, віднесених нами до розряду пам’яток, — історичну і художню. Щоб уявити собі усю повноту значення пам’яток для сучасної людини, такого розділення ще недостатньо, оскільки кожна з цих двох основних сторін цінності пам’яток далеко не елементарна, представляючи дуже складне поєднання різних аспектів.

Подробнее

Рост фабричных сел

Рост фабричных селСтроительство фабрик и заводов сопровождалось ростом вокруг них рабочего населения, для которого на некоторых фабриках и заводах строились   дома-казармы,   содержавшиеся большей частью в антисанитарном состоянии.

Большинство же рабочих ютилось в тесных деревянных домишках мелких домовладельцев вблизи фабрик, где появились коечно-каморочные квартиры. В. И. Ленин в 1907 г. указывал на эксплуатацию рабочего «не только фабрикантами и заводчиками, но также и домовладельцами, которые, как известно, наживаются гораздо больше на квартирах, каморках, углах и трущобах, населенных рабочими, чем на богатых квартирах»1.

Подробнее

Основные промышленные районы Москвы

Основные промышленные районы МосквыК 1912 г. в пределах Садового кольца проживала лишь одна треть московского населения, а остальное население города, превышавшее 1 млн. размещалось за его пределами. Это были жители фабричных окраин Москвы, где располагалось 80% промышленных предприятий и проживало 90% рабочих. Размещение промышленных предприятий происходило стихийно, без какого-либо плана. Они располагались в основном по берегам Москвы-реки и Яузы, а также вдоль основных линий железных дорог.

Основными промышленными районами Москвы были Пресня, Марьина роща, Благуша, Лефортово, Рогожско-Симоновский район, Дорогомилово и южные районы Москвы.

Особенно быстро росли северные окраины, население которых за 15 лет, с 1897 по 1912 г., увеличилось вдвое.

Подробнее