Основні види робіт на пам’ятках архітектури і сфера їх застосування

Зазвичай розрізняють три види робіт, які повинні провадитсь на пам’ятках : реставрація, консервація і ремонт.

На практиці таке формальне розмежування має суттєві відмінності. Для трьох названих категорій прийняті дещо різний порядок розгляду і склад проектної документації. В той же час це розділення досить приблизне і не претендує на детальне розмежування нескінченно різноманітних випадків практики. Віднесення до тієї або іншої категорії робиться за переважаючим характером робіт.

Для усіх видів робіт закон встановлює деякі загальні вимоги. Вони можуть виконуватися тільки з відома державних органів охорони пам’яток та під їх контролем. Контроль не обмежується узгодженням необхідної проектної документації, але здійснюється протягом всіх робіт. Реставрація, консервація і ремонт пам’яток повинні проводитися також під спостереженням фахівців-реставраторів.

Вирішення питання про проведення тих або інших робіт на пам’ятці неможливе без попереднього його вивчення. Глибина і обсяги дослідження можуть бути при цьому різні і залежать від мети і характеру передбачуваних робіт, від того, наскільки при їх проведенні може заторкуватись основна структура пам’ятника. Дослідження, як правило, не завершується попередньою фазою, але триває на усій стадії ведення робіт, оскільки тільки по ходу їх здійснення відбувається якнайповніше розкриття пам’ятки.

Подробнее

Рост фабричных сел

Рост фабричных селСтроительство фабрик и заводов сопровождалось ростом вокруг них рабочего населения, для которого на некоторых фабриках и заводах строились   дома-казармы,   содержавшиеся большей частью в антисанитарном состоянии.

Большинство же рабочих ютилось в тесных деревянных домишках мелких домовладельцев вблизи фабрик, где появились коечно-каморочные квартиры. В. И. Ленин в 1907 г. указывал на эксплуатацию рабочего «не только фабрикантами и заводчиками, но также и домовладельцами, которые, как известно, наживаются гораздо больше на квартирах, каморках, углах и трущобах, населенных рабочими, чем на богатых квартирах»1.

Подробнее

Источник роста промышленных городов пореформенной России

 Источник роста промышленных городов пореформенной РоссииОсновным источником роста промышленных городов пореформенной России был приток населения из деревень и сел. Этот процесс ярко демонстрируют следующие цифры. Если в 1858 г., накануне реформ, удельный вес крестьян в городах составлял 20,2 %, то в 1897 г.- 43,7 %, т. е. почти половина горожан по своему социальному происхождению были крестьянами, причем вначале основной контингент прибывших крестьян состоял из сезонных рабочих, не порывавших связи с землей, и лишь в конце XIX в. в столицах и крупных промышленных городах сложились кадры потомственных пролетариев. Это обстоятельство резко меняло социальную структуру городов и влияло на характер застройки рабочих окраин.

Следует отметить, что большая часть промышленных предприятий строилась на землях, примыкавших к городам, но часто не входивших в их административные границы. По мере вовлечения городского населения в трудовую деятельность на вновь построенных предприятиях эти границы становились весьма условными и требовали пересмотра. Так возникали рабочие окраины, постепенно окружившие плотным кольцом города.

Подробнее