Основи сучасних понять «пам’ятка архітектури» і «реставрація»

Як видно з попереднього викладу, зміст понять «Пам’ятка архітектури» і «реставрація» мінявся в часі. Поняття ці, виникнувши порівняно пізно, трактувалися по різному залежно від філософських, художніх і інших уявлень кожного окремого періоду. При цьому вони мали тенденцію ставати складнішими, збагачуватися за рахунок все більш багатостороннього врахування зв’язків, що виникають між архітектурним твором минулого і світом людини нового часу.

В різних європейських країнах для позначення того, що ми називаємо пам’яткою архітектури, застосовуються терміни «пам’ятка», «історична пам’ятка», «архітектурна пам’ятка». У Російській імперії в минулому використовувався термін «пам’ятники старовини і мистецтва», а нині поняття «Пам’ятки архітектури» включене в загальніше поняття «Пам’ятки історії і культури», або, ще ширше, «культурної спадщини». Ці терміни відбивають двояку цінність споруд, віднесених нами до розряду пам’яток, — історичну і художню. Щоб уявити собі усю повноту значення пам’яток для сучасної людини, такого розділення ще недостатньо, оскільки кожна з цих двох основних сторін цінності пам’яток далеко не елементарна, представляючи дуже складне поєднання різних аспектів.

Подробнее

Назначение интерьера и монументально-декоративное искусство

Стремление к синтезу архитектуры и монументально-декоративного искусства — один из естественных путей связи художественного творчества с повседневной жизнью людей. Однако специфика различных творческих задач, функциональные, эстетические и идеологические требования к архитектуре, особенности формирования архитектурного объекта обусловливают возможность использования тех или иных видов монументального и декоративного искусства, которые не могут существовать вне архитектурно организованной среды. В интерьерах общественного назначения за редким исключением произведения монументально-декоративного искусства применять целесообразно, поскольку они призваны выражать основные идеи времени, требуют внимания широкой общественности.)

Подробнее

Основные промышленные районы Москвы

Основные промышленные районы МосквыК 1912 г. в пределах Садового кольца проживала лишь одна треть московского населения, а остальное население города, превышавшее 1 млн. размещалось за его пределами. Это были жители фабричных окраин Москвы, где располагалось 80% промышленных предприятий и проживало 90% рабочих. Размещение промышленных предприятий происходило стихийно, без какого-либо плана. Они располагались в основном по берегам Москвы-реки и Яузы, а также вдоль основных линий железных дорог.

Основными промышленными районами Москвы были Пресня, Марьина роща, Благуша, Лефортово, Рогожско-Симоновский район, Дорогомилово и южные районы Москвы.

Особенно быстро росли северные окраины, население которых за 15 лет, с 1897 по 1912 г., увеличилось вдвое.

Подробнее