Реставрация Бурбонов XVIIIв.

Вместе с Людовиком XVIII к власти во Франции пришли дворяне-эмигранты, идеал которых оставался в феодальном прошлом. Его они выдвигали в качестве альтернативы вышедшему из революции новому буржуазному порядку. Одним из наиболее известных идеологов реставрации монархии Бурбонов являлся Жозеф де Местр (1754-1821) уроженец Савойи, крупный помещик, аристократ, писатель и пьемонтский государственный деятель, масон.

После аннексии Савойи Францией в 1792 г. де Местр отказался принести присягу французскому правительству, эмигрировал и жил в Швейцарии. В 1803 г. в качестве посланника сардинского короля он был направлен в Россию и лишь в 1817 г. вернулся во Францию. Известность ему принесла книга «Размышления о Франции», написанная в 1796 г., затем им были изданы «Рассуждения о суверенитете», «О папе», «Санкт-Петербургские вечера» и другие.

Подробнее

Методика реставрации штукатурного слоя и архитектурного декора интерьеров

В качестве основы для нанесения штукатурного слоя стен и потолков являются кирпичная кладка , элементы перекрытий и балок.

Проведенные исследования выявили, что штукатурный слой стен выполнен на известковом и известково-гипсовом растворе, поэтому все ремонтные докомпановки утрат восполненные цемент содержащими растворами должны быть удалены с максимальным сохранением оригинального штукатурного слоя.

В результате обследования выявлены следующие дефекты штукатурного слоя:

  •  Утраты штукатурного слоя.
  • Деструкция штукатурного слоя.
  • Засолённость штукатурного раствора.
  • Отслоение штукатурного слоя от основы.
  • Инородные докомпановки утрат штукатурного слоя

Все реставрационные мероприятия по отделки стен должны выполняться после проведения работ:

  • по ремонту кровли и линейных окрытий,
  • по ремонту сетей и коммуникаций ,
  • просушиванию основания до нормативных значений (древесина – до 8%, кладка — до 3% влажности).

Подробнее

Основні види робіт на пам’ятках архітектури і сфера їх застосування

Зазвичай розрізняють три види робіт, які повинні провадитсь на пам’ятках : реставрація, консервація і ремонт.

На практиці таке формальне розмежування має суттєві відмінності. Для трьох названих категорій прийняті дещо різний порядок розгляду і склад проектної документації. В той же час це розділення досить приблизне і не претендує на детальне розмежування нескінченно різноманітних випадків практики. Віднесення до тієї або іншої категорії робиться за переважаючим характером робіт.

Для усіх видів робіт закон встановлює деякі загальні вимоги. Вони можуть виконуватися тільки з відома державних органів охорони пам’яток та під їх контролем. Контроль не обмежується узгодженням необхідної проектної документації, але здійснюється протягом всіх робіт. Реставрація, консервація і ремонт пам’яток повинні проводитися також під спостереженням фахівців-реставраторів.

Вирішення питання про проведення тих або інших робіт на пам’ятці неможливе без попереднього його вивчення. Глибина і обсяги дослідження можуть бути при цьому різні і залежать від мети і характеру передбачуваних робіт, від того, наскільки при їх проведенні може заторкуватись основна структура пам’ятника. Дослідження, як правило, не завершується попередньою фазою, але триває на усій стадії ведення робіт, оскільки тільки по ходу їх здійснення відбувається якнайповніше розкриття пам’ятки.

Подробнее

Основи сучасних понять «пам’ятка архітектури» і «реставрація»

Як видно з попереднього викладу, зміст понять «Пам’ятка архітектури» і «реставрація» мінявся в часі. Поняття ці, виникнувши порівняно пізно, трактувалися по різному залежно від філософських, художніх і інших уявлень кожного окремого періоду. При цьому вони мали тенденцію ставати складнішими, збагачуватися за рахунок все більш багатостороннього врахування зв’язків, що виникають між архітектурним твором минулого і світом людини нового часу.

В різних європейських країнах для позначення того, що ми називаємо пам’яткою архітектури, застосовуються терміни «пам’ятка», «історична пам’ятка», «архітектурна пам’ятка». У Російській імперії в минулому використовувався термін «пам’ятники старовини і мистецтва», а нині поняття «Пам’ятки архітектури» включене в загальніше поняття «Пам’ятки історії і культури», або, ще ширше, «культурної спадщини». Ці терміни відбивають двояку цінність споруд, віднесених нами до розряду пам’яток, — історичну і художню. Щоб уявити собі усю повноту значення пам’яток для сучасної людини, такого розділення ще недостатньо, оскільки кожна з цих двох основних сторін цінності пам’яток далеко не елементарна, представляючи дуже складне поєднання різних аспектів.

Подробнее

Археологічна реставрація» і реставраційні теорії кінця XIX – поч. XX ст.

До кінця XIX ст. все більш і більш виявлялося загальне незадоволення практикою стилістичної реставрації. У міру зросту числа споруд, що реставруються на такій основі, все ясніше усвідомлювалося, що на місце пам’ятки ставиться при цьому щось лише зовні схоже з нею, але по суті принципово неадекватне справжньому архітектурному твору старовини. Характерна в цьому плані оцінка

Анатолем Франсом результатів однієї з найбільш відомих у Франції реставрацій : «В П’єрфоні, дійсно, надто багато каменів. Я переконаний, що реставрація, зроблена в 1858 році Віолле-ле-Дюком і закінчена надалі по його кресленнях, цілком обґрунтована. Я упевнений, що вежі замку і усі зовнішні оборонні споруди набули свого минулого вигляду.

Подробнее

Виникнення інтересу до пам’ятників античності. Їх реставрація на початку XIX ст.

Архітектурні споруди у всі часи були предметом турбот. Їх підтримували, лагодили, іноді відновлювали. Це диктувалося в першу чергу утилітарними вимогами: адже вони були створені свого часу для якоїсь певної функції, і доки ця функція відповідала потребам суспільства, потрібні були і самі будівлі. Часом на перше місце виступала сторона не утилітарна : так було з сакральною цінністю культових будівель, з репрезентативною або меморіальною цінністю деяких спеціально зведених споруд (арки, колони).

Проте подібне відношення до архітектурних споруд не було оцінкою їх як пам’яток архітектури, тобто як носіїв специфічної цінності, свідків культури і мистецтва минулого. Це до певної міри пов’язано з тим, що культурі ранніх періодів, включаючи античність, в цілому не було властиве відчуття історичності, поступального громадського розвитку, а історизм світогляду середньовіччя був дуже специфічний і обмежений областю есхатології, тобто вчення про розвиток світу в чисто релігійному розумінні від створення людини і його гріхопадіння до очікуваного кінця світу.

Подробнее